Діагностика інфекційних хвороб в умовах поліклініки

Поява інфекційного хворого може свідчити про свіже занесення інфекції в колектив. Оскільки джерелом її служить переважно заражений організм людини чи тварини, важливо знати епідеміологічну та епізоотологічну ситуацію, вміло використовувати дані епідеміологічного дослідження для розкриття епідемічного процесу, в якому крім хворих із маніфестними формами хвороби дуже часто беруть участь особи з субклінічним перебігом інфекції. При контакті з інфікованими тваринами людина начебто випадково втягується в епізоотичний процес. Внаслідок цього при діагностиці інфекційних хвороб від лікаря вимагається ширше, ніж власне клінічне, мислення. Знаючи закони епідеміології, можна визначити місце і роль виявленого хворого в епідемічному процесі.
Будь-який інфекційний хворий у заразний період являє собою потенційну небезпеку зараження здорових людей. Нерідко виділення збудника починається наприкінці інкубації. Найбільша заразливість припадає на початковий період і розпал хвороби. Тому що раніше вдається діагностувати інфекційне захворювання, то швидше можна здійснити дієві протиепідемічні заходи і припинити поширення інфекції. Звичайно, ідеальним було б запідозрити інфекційну хворобу в інкубаційний період. Однак на сучасному рівні знань і лабораторної діагностики це завдання є нереальним.
Крім епідеміологічного значення раннє розпізнавання інфекційних хвороб має принципову клінічну вартість, бо дає змогу своєчасно розпочати лікування і цим самим запобігти важчому їх перебігу і ускладненням, домогтися швидшого видужання.
Ще з 1960 року в структурі поліклініки (медично-санітарної частини) чи центральної районної лікарні для дорослого населення діють кабінети інфекційних захворювань (КІЗ). їх створюють із розрахунку 1 кабінет на 17 тис. дорослих людей. Згідно з нормативами, на 10 тис. осіб дорослого міського населення виділяють по 0,2 посади лікаря-інфекціоніста, медичної сестри і санітарки.
Очолювати КІЗ повинен висококваліфікований інфекціоніст, який підпорядковується завідуючому поліклінікою. Методичне керівництво роботою кабінету покладено на відповідну територіальну інфекційну лікарню і головного позаштатного інфекціоніста.
КІЗи покликані здійснювати організаційно-методичне керівництво і лікувально-профілактичні заходи, спрямовані на боротьбу з інфекційними хворобами на території дії поліклініки.

Наступні функції лікаря-інфекціоніста КІЗу:

Лікування інфекційних хворих і доліковування реконвалесцентів після виписки зі стаціонару, контроль за їх клінічним та епідеміологічним одужанням.
Диспансеризація хворих із хронічними інфекційними захворюваннями і заразоносіїв.
Експертиза тимчасової непрацездатності інфекцій них хворих.
Консультативна допомога дільничним лікарям у виявленні й лікуванні інфекційних хворих, проведенні протиепідемічних заходів на дільниці.
Сприяння підвищенню знань лікарів і середнього медичного персоналу поліклінік у галузі інфекційних хвороб.
Складання спільно з санепідстанцією комплексного плану боротьби з інфекційними хворобами й активна участь в його реалізації.
Облік хворих і заразоносіїв, аналіз динаміки інфекційної захворюваності, ефективності лікувально-діагностичної та профілактичної роботи, у тому числі щеплень.
Санітарно-гігієнічне виховання населення, ознайомлення його з основними методами запобігання інфекцій ним хворобам, їх виявлення і ліквідації.
Медична сестра КІЗу працює під керівництвом лікаря-інфекціоніста. Вона допомагає лікареві під час амбулаторного прийому, оформляє медичну документацію кабінету, веде облік диспансерних осіб, запрошує їх до лікаря на огляд у призначений термін, готує до лабораторного та інструментального обстеження, бере участь у санітарно-гігієнічному вихованні хворих і всього населення.
Санітарка готує дезінфікуючі розчини, здійснює прибирання, поточну і заключну дезінфекцію приміщень і санвузла КІЗу, доставляє матеріал у лабораторії і термінові повідомлення в санітарно-епідеміологічну станцію.
КІЗ розміщується в 2-3 кімнатах, що знаходяться осторонь від інших приміщень поліклініки, і повинен мати окремий вхід, роздягальню і санвузол. Одна з кімнат є кабінетом лікаря, поряд — робоче місце медичної сестри.
Необхідним оснащенням кабінету є меблі, шафи з інструментами, медикаментами, медичною документацією, методичною і науково-практичною літературою, інструкціями, наказами тощо. В іншій кімнаті проводять інструментальні дослідження, ректороманоскопію, забір матеріалу для бактеріологічного, вірусологічного і паразитологічного досліджень. Крім столів, стільців і кушетки, в цій кімнаті мають бути холодильник і термостат, де тимчасово зберігаються штучні поживні середовища, матеріал від хворого і посіви перед відправленням до лабораторії. У холі чи кімнаті для очікування відвідувачі можуть ознайомитись із санітарним бюлетенем, листівками, пам’ятками та іншою популярною медичною літературою, присвяченою профілактиці, діагностиці й лікуванню інфекційних хвороб.
Згідно з табелем устаткування, в КІЗі є фонендоскоп, сфігмоманометр, термометри, шлункові й дуоденальні зонди, ректоскоп, шприци, голки, стерилізатори, шпателі, пінцети, ножиці, медичні меблі і посуд. Устаткування кабінету вдосконалюють і поповнюють в міру розвитку науки і техніки, запитів практичної охорони здоров’я відповідно до рівня і структури інфекційної захворюваності. Враховуючи контингент пацієнтів і епідеміологічну ситуацію зі СНІДом, КІЗ забезпечують шприцами і голками одноразового користування.
Для обліку роботи і складання звітів у всіх КІЗах країни ведеться уніфікована медична документація, затверджена міністерством охорони здоров’я. Є такі найважливіші облікові форми:

«Термінове повідомлення про інфекційне захворювання, гостре професійне отруєння, незвичайну реакцію на щеплення» (обл. ф. 058);
«Журнал обліку інфекційних захворювань» (обл. ф. 060);
«Статистичний талон для реєстрації уточнених (заключних) діагнозів» (обл. ф. 025-в);
«Медична картка амбулаторного хворого» (обл. ф. 025);
«Журнал амбулаторного прийому лікарем кабінету інфекційних захворювань» (обл. ф. 061);
«Книга запису викликів лікарів додому» (обл. ф. 031);
«Журнал обліку профілактичних щеплень» (обл. ф. 064);
«Контрольна карта диспансерного спостереження (для КІЗів)» (обл. ф. 030).
Звітних форм є три:

«Звіт про рух захворювань на грип та інші гострі респіраторні інфекції» (ф. 85-грип);
«Звіт про профілактичні щеплення» (ф. 86);
«Звіт про профілактичні заходи» (ф. 87-лік).
Крім того, багато кабінетів ведуть журнал реєстрації осіб, що прибули з місцевостей, неблагополучних щодо особливо небезпечних інфекцій, і журнал витрат безплатних ліків і профілактичних препаратів.
Персонал КІЗу зобов’язаний суворо дотримуватися правил особистої профілактики, мати охайний вигляд. Перед початком роботи треба одягнути медичний халат, шапочку (косинку) і тапочки з щільного матеріалу. Під час епідемії грипу слід користуватись марлевою маскою, яка повинна щільно прилягати до обличчя, закриваючи ніс і рот; після кожної процедури треба мити руки з милом чи обробляти дезінфікуючим розчином.
Поточну дезінфекцію приміщень і санвузла КІЗу проводять щоденно перед початком і наприкінці робочого дня із застосуванням 0,5 % освітленого розчину хлорного вапна чи іншого дезінфектанту. Так само дезінфікують клейонку оглядового столу після кожного хворого і клейончасті фартухи. Наконечники клізм занурюють на 20-30 хв у посуд з 0,5 % освітленим розчином хлорного вапна, потім промивають гарячою водою з милом і протягом 15 хв кип’ятять у 2 % розчині бікарбонату натрію. Використані мандрени і тубуси для ректоскопа витримують у 2 % розчині карболової кислоти, промивають водою і кип’ятять; окуляр і волокнистий світловод слід протерти тампоном, змоченим денатурованим спиртом; халати, рушник та іншу білизну перед пранням замочують на 1 год в 0,5 % розчині хлораміну чи освітленому розчині хлорного вапна. Ганчірки для вологого протирання знезаражують у названих розчинах чи 2 % розчині гіпохлориту кальцію протягом 1 год.
З метою профілактики парентерального зараження СНІДом і вірусними гепатитами важливо суворо дотримуватись правил обробки колючих інструментів. Згідно з ЗОСТ 42-21-2-85 «Стерилізація і дезінфекція виробів медичного призначення. Методи, засоби, режими» достерилізаційне очищення можна проводити декількома способами.

Перший спосіб. Шприци і голки після роботи протягом 15 хв ретельно промивають у 2 % лужному розчині (готують із розрахунку 20 г порошку для прання на 1 л води), занурюють їх у такий самий розчин і кип’ятять протягом 15 хв; промивають під гарячою проточною водою, користуючись йоржами.
Другий спосіб. Інструменти прополіскують протягом 30 с під проточною водою, кип’ятять протягом 15 хв у 1,5 % розчині миючої речовини («Прогрес», «Лото», «Астра») чи 2 % розчині бікарбонату натрію, прополіскують протягом 5 хв під проточною водою і ще 5 хв — у дистильованій воді.
Третій спосіб. Шприци і голки прополіскують протягом 30 с під проточною водою, замочують на 15 хв у 3 % розчині бікарбонату натрію, потім миють протягом 30 с у тому самому розчині за допомогою йоржа чи ватно-марлевого тампона і прополіскують протягом 5 хв під проточною водою і 1 хв — у дистильованій воді.
Потім інструменти кип’ятять протягом 45 хв у дистильованій воді. Інструменти для хворих на вірусний гепатит маркірують і зберігають окремо. Щоб проконтролювати якість очищення і стерилізації, використовують азопірамову пробу.
У діяльності КІЗу розрізняють організаційно-методичну, лікувально-діагностичну і диспансерну роботу.

Добавить комментарий