Облік розрахунків із бюджетом в умовах застосування Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку і впровадження Положень (стандартів) бухгалтерського обліку

Источник (страница 43-54): Василик Ольга Остапівна. Облік, аналіз і аудит розрахунків з бюджетом: Дис… канд. екон. наук: 08.06.04 / Київський національний економічний ун-т. — К., 2002. — 215с.
Побудова моделі ринкової економіки зумовила внесення докорінних змін у всі операції бухгалтерського обліку, в тому числі й у проведення розрахунків із фінансовою системою держави.
Наявність розрахунків із бюджетом як відповідної галузі знань, прийомів і методів – об’єктивне явище в економіці будь-якого суспільства. Воно є складовою управління, сприяє збереженню та примноженню власності, перерозподілу результатів господарської діяльності й зумовлює наявність інформації про процеси, які здійснюються при виробництві та реалізації продукції. Цю інформацію одержують не довільно, а тільки шляхом використання тих прийомів, які закладені в апараті й методах рахункового віддзеркалення й систематизації господарських факторів, що виконуються бухгалтерським обліком.
Ринкова економіка потребує застосування міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, застосування в бухгалтерському обліку тих принципів і методів, які діють сьогодні в країнах із розвиненою ринковою економікою [147]. Воднораз слід зауважити, що на цьому шляху виявилася ціла низка об’єктивних труднощів, зумовлених існуванням в Україні протягом значного проміжку часу системи бухгалтерського обліку, що була зорієнтована на задоволення потреб соціалістичної держави, яка все більше відділялася від міжнародних норм і методологій.
Такий підхід у минулому ускладнив роботу щодо переходу на систему бухгалтерського обліку, яка б відповідала потребам часу і разом із тим поступово наближалася до міжнародних норм і принципів.
Тому перед методологами бухгалтерського обліку постали складні завдання – створити теоретичне забезпечення перехідного періоду, який ускладнився тим, що: 1) самі методологи мають освоїти принципи міжнародної системи бухгалтерського обліку і дійти згоди про загальноприйнятні принципи їх здійснення у наших умовах; 2) неможливо відразу перенести ці принципи цілком у діючі умови, потрібно розробити етапи переходу і 3) необхідно перекваліфікувати величезний загін бухгалтерів-практиків та змінити навчальні плани й програми в усіх ланках підготовки та підвищення кваліфікації бухгалтерських кадрів. Виникла також проблема створення системи аудиторських служб і підготовки відповідних кадрів.
Бухгалтери-практики в міру формування нових економічних відносин зіткнулися з проблемами оцінки запасів в умовах інфляції, індексації основних засобів, операцій із цінними паперами, здійснення амортизаційної політики, операцій із нематеріальними активами тощо [45].
За існуючим порядком кожна юридична особа при наявності необхідних ліцензій може здійснювати експортно-імпортні операції, тобто зовнішньоекономічну діяльність. Звідси випливають операції з іноземною валютою та розрахунками. У зв’язку з діяльністю підприємств і організацій різних форм власності виникає потреба при збереженні єдиних методологічних принципів розробляти спеціальні методики та інструкції з організації бухгалтерського обліку та звітності у малому бізнесі, фермерських господарствах, на товарних біржах і в брокерських конторах, комерційних банках, страхових організаціях, господарських і споживчих товариствах, промислово-фінансових групах.
За період після набуття незалежності в Україні було прийнято значну кількість нормативних документів, які спрямовувалися на вдосконалення бухгалтерського обліку в Україні. Але вони не могли вирішити всі питання і суттєво наблизити систему обліку в Україні до тих вимог, які мають місце в країнах із ринковою економікою. Виникла необхідність також узгодження бухгалтерського обліку із системою національних рахунків.
Система національних рахунків (СНР) є системою економічної інформації для описання та аналізу економічних процесів на макрорівні. Ця інформація широко використовується при формуванні макроекономічної політики держави; все більш залучається керівниками акціонерних товариств, об’єднань і підприємств для аналізу макроекономічного клімату та економічної кон’юнктури; широко використовується у наукових дослідженнях проблем відтворення, макроекономічного прогнозування, планування та програмування.
Вище було сказано, що після проголошення незалежності України і переходу до формування ринкових відносин в умовах існування різних форм власності на засоби виробництва було затверджено новий План рахунків бухгалтерського обліку [13]. В цьому плані відображено суттєві зміни, які забезпечують ведення бухгалтерського обліку в перехідних умовах.
Але новий План рахунків бухгалтерського обліку й вказівки до нього зберегли значною мірою попередні принципи обліку і багато в чому не відповідають так званим загальноприйнятим принципам бухгалтерського обліку GAAP (Generally Accepted Accounting Principles) і міжнародним стандартам у цій сфері IAS (International Accounting Standards). Суттєвим недоліком чинної системи бухгалтерського обліку є підпорядкування її вимогам податкового законодавства, а не забезпечення інформацією для прийняття управлінських рішень.
Слід також зауважити, що значні розходження методології чинної системи бухгалтерського обліку в Україні з практикою розвинутих країн Західної Європи і США є одним із гальмуючих факторів надходження в країну іноземних інвестицій [93]. Достатньо сказати, що сстаном на 1 січня 1997 року іноземні інвестиції становили 1355,8 млн. дол. США, або 26 дол. США на одного жителя України. Тому важливо проаналізувати основні розходження, які існують між чинною системою бухгалтерського обліку та принципами ІАS. Ці розходження доцільно зіставляти за розділами.
Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку передбачають можливість відстрочених податків як податкового кредиту [98]. Ці зобов’язання, або відстрочений кредит за рахунок часових різниць, що впродовж трьох наступних років створюватиме податкову заборгованість, визначаються в балансі.
Сума заборгованості базується на поточних ставках оподаткування – за методом «відстрочки» або на передбачених майбутніх ставках оподаткування – за методом «зобов’язання».
В Українi 16 липня 1999 року був прийнятий Закон «Про бухгалтерський облiк та фiнансову звiтнiсть в Україні» [2]. Цей закон визначив правовi засади регулювання, органiзацiї ведення бухгалтерського облiку та складання фiнансової звiтностi.
Звичайно, це значний крок на шляху вдосконалення бухгалтерського облiку в державi вiдповiдно до вимог ринку. Можна стверджувати, що вiн є новою фiлософiєю бухгалтерського облiку, наближеною до дiючої свiтової практики i такою, що вiдповiдає вимогам міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.
Закон поширюється на всiх юридичних осiб, створених вiдповiдно до законодавства України, незалежно вiд їх органiзацiйно-правових форм i форм власностi, а також на представництва iноземних суб’єктів господарської дiяльностi, якi зобов’язані вести бухгалтерський облiк і подавати фiнансову звiтнiсть згiдно iз законодавством.
Основною метою ведення бухгалтерського облiку i складання фiнансової звiтностi вiдповiдно до закону є надання користувачам для прийняття рiшень повної, правдивої та неупередженої iнформацiї про фiнансовий стан, результати дiяльностi та рух грошових коштiв пiдприємства. Важливим є i те, що в законi чiтко визначено, що бухгалтерський облiк є обов’язковим видом облiку, який ведеться пiдприємством. Фiнансова, податкова, статистична та iншi види звiтностi, що використовують грошовий вимiрник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку [2].
Чітке визначення положення про те, що бухгалтерський облiк є основою фiнансової, податкової, статистичної та iнших видiв звiтностi, по-новому ставить питання вiдпрацювання пiдходiв до облiку розрахункiв із бюджетом та iншими фiнансово-кредитними установами.
Слiд зауважити, що вперше законодавчо визначаються принципи бухгалтерського облiку, до них належать: обачнiсть, повне висвiтлення, автономнiсть, послiдовнiсть, безперервнiсть, нарахування та вiдповiднiсть доходiв i витрат, превалювання сутностi над формою, iсторична (фактична) собiвартiсть, єдиний грошовий вимiрник, перiодичнiсть. Кожний iз зазначених принципiв має важливе значення для економiки пiдприємства, оскiльки дає облiку серйозну теоретичну основу.
Держава залишає за собою регулятивнi функцiї, основною метою яких є: створення єдиних правил ведення бухгалтерського облiку та складання фiнансової звiтностi, якi є обов’язковими для всiх видiв пiдприємств і гарантують та захищають iнтереси користувачів; удосконалення бухгалтерського облiку і фiнансової звiтностi.
Вiдповiдно до ринкових умов у законi зазначається, що питання органiзацiї бухгалтерського облiку на пiдприємствi належить до компетенцiї його власника [2]. Власник самостійно визначає:

облiкову полiтику;
форму бухгалтерського облiку як певну систему регiстрiв облiку, порядку i способу реєстрацiї та узагальнення iнформацiї в них із додержанням єдиних засад, встановлених цим законом, і з урахуванням особливостей своєї дiяльностi й технологiї обробки облiкових даних;
розробляє систему i форми внутрiшньогосподарського (управлiнського) облiку, звiтностi й контролю за господарськими операцiями, визначає права працiвникiв на пiдписання бухгалтерських документiв;
затверджує правила документообороту й технологію обробки облiкової iнформацiї, додаткову систему рахункiв i регiстрiв аналiтичного облiку;
може видiляти на окремий баланс фiлiї, представництва, вiддiлення та iншi вiдокремленi пiдроздiли, якi зобов’язані вести бухгалтерський облiк із наступним включенням їх показникiв до фiнансової звiтностi пiдприємства.
На вiдмiну вiд усiх попереднiх нормативних актiв, що регулювали ведення бухгалтерського облiку, в чинному законодавствi визначено обов’язки головного бухгалтера або особи, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку [2]. Основними завданнями головного бухгалтера є:

забезпечення дотримання на пiдприємствi встановлених методологiчних засад бухгалтерського облiку, складання i подання у встановленi строки фiнансової звiтностi;
органiзацiя контролю за вiдображенням на рахунках бухгалтерського облiку всiх господарських операцiй;
участь в оформленнi матерiалiв, пов’язаних із нестачею та вiдшкодуванням втрат вiд нестачi, крадiжки i псування активiв пiдприємства;
забезпечення перевiрки стану бухгалтерського облiку у фiлiях, представництвах, вiддiленнях та iнших вiдокремлених пiдроздiлах пiдприємства.
У нацiональну теорiю i практику бухгалтерського облiку законом вводиться нове поняття – «фiнансова звiтнiсть» i визначається вiдповiдно до вимог міжнародних стандартів бухгалтерського обліку змiст цього поняття [2]. Відповідно до закону, фiнансова звiтнiсть – це бухгалтерська звiтнiсть, що мiстить iнформацiю про фiнансовий стан, результати дiяльностi та рух грошових коштiв пiдприємства за звiтний перiод. Склад фiнансової звiтностi вiдповiдає міжнародним стандартам бухгалтерського обліку i включає: баланс, звiт про фiнансовi результати, звiт про рух грошових коштiв, звiт про власний капiтал i примiтки до звiтiв.
Для суб’єктів малого пiдприємництва і представництв iноземних суб’єктів господарської дiяльностi нацiональними положеннями (стандартами) встановлюється скорочена за показниками фiнансова звiтнiсть у складi балансу i звiту про фiнансовi результати.
Досить суттєвими є положення щодо подання та оприлюднення фiнансової звiтностi. Юридичнi особи зобов’язані подавати квартальну та рiчну фiнансову звiтнiсть органам, до сфери управлiння яких вони належать, трудовим колективам на їх вимогу, власникам (засновникам) – вiдповiдно до установчих документiв, якщо iнше не передбачено цим законом. Органам виконавчої влади та iншим користувачам фiнансова звiтнiсть подається вiдповiдно до законодавства [2]. Термін подання фінансової звітності встановлюється Кабінетом Мiнiстрiв України.
Фiнансова звiтнiсть пiдприємств не становить комерцiйної таємницi, крiм випадкiв, передбачених законодавством. Важливим є також i те, що вiдкритi акцiонернi товариства, а також цiлий ряд фiнансових iнститутiв, до яких належать банки, довiрчi товариства, валютнi та фондовi бiржi, iнвестицiйнi фонди, iнвестицiйнi компанiї, кредитнi спiлки, недержавнi пенсiйнi фонди, страховi компанiї та iншi фiнансовi установи, зобов’язані не пiзнiше 1 червня наступного за звiтним року оприлюднювати рiчну фiнансову звiтнiсть і консолiдовану звiтнiсть шляхом публiкацiї у перiодичних виданнях або розповсюдження її у виглядi окремих друкованих видань.
Прийняття Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» [2] сприяло подальшому реформуванню бухгалтерського обліку. На нашу думку, головним завданням подальшого удосконалення системи бухгалтерського обліку є прискорення процесу приведення його у відповідність з вимогами ринкової економіки та міжнародними стандартами бухгалтерського обліку, надання суб’єктам господарювання можливостей визначати межі та форми внутрішньовиробничого (управлінського) обліку.
Перехід системи бухгалтерського обліку на міжнародні стандарти дасть змогу в першу чергу налагодити тіснішу взаємодію між бухгалтерським обліком та оподаткуванням, створить умови для надання більш аналітичної та доступної облікової інформації з боку користувачів. На нашу думку, йдеться не про деякі незначні зміни та уточнення до існуючої системи бухгалтерського обліку, а про перехід на зовсім іншу методологію бухгалтерського обліку. В цьому зв’язку необхідне глибоке теоретичне обгрунтування головних аспектів бухгалтерського обліку й належна практична підготовка працівників бухгалтерської служби України до переходу на нову систему бухгалтерського обліку, включаючи впровадження регістрів синтетичного та аналітичного обліку, принципово змінених в умовах їх застосування.
Відповідно до Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» [2] підприємствам надано право самостійно вибирати форму бухгалтерського обліку залежно від специфіки господарської фінансової діяльності, але має бути забезпечено виконання встановлених нормативними документами вимог до ведення бухгалтерського обліку (подвійний запис господарських операцій, тотожність синтетичного та аналітичного обліку, використання типового Плану рахунків, національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку тощо).
Слід врахувати, що регістри синтетичного та аналітичного обліку, які застосовувались на підприємстві, за своєю структурою не відповідали потребам і вимогам нової системи бухгалтерського обліку. Тому їх необхідно було або пристосувати, або замінити. Самостійно можуть це зробити тільки добре підготовлені теоретично й практично головні бухгалтери. Тому на виконання Програми реформування системи бухгалтерського обліку і застосування міжнародних стандартів у грудні 2000 року затверджено Методичні рекомендації щодо застосування регістрів бухгалтерського обліку [31].
Ці методичні рекомендації спрямовані на узагальнення у регістрах бухгалтерського обліку (крім регістру позабалансового обліку) методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов’язань і факти фінансово-господарської діяльності підприємств і організацій та інших юридичних осіб (крім банків і бюджетних установ), їх філій, відділень, представництв незалежно від форм власності, організаційно-правових форм і видів діяльності, на накопичення аналітичних даних про склад і рух активів, капіталу і зобов’язань, доходів, витрат, фінансових результатів.
Окремо виділені регістри для обліку розрахунків за податками і платежами, які здійснюються в Журналі 3 та Відомості аналітичного обліку 3.6, яка призначена для узагальнення інформації про розрахунки підприємства за всіма видами платежів до бюджету, включаючи прибутковий податок із працівників підприємства, фінансові санкції, що справляються в дохід бюджету.
Розроблені й поетапно впроваджуються в дію 25 Положень (стандартів) бухгалтерського обліку (П(С)БО), крім того вдосконалюються чинні Положення (стандарти) бухгалтерського обліку, що гармоніювали б з основними принципами і вимогами міжнародних стандартів, створюється модель взаємодії систем бухгалтерського обліку та оподаткування.
Вагоме місце в системі розрахунків підприємств із бюджетом посідає податок на прибуток. У цьому зв’язку було прийнято Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 17 “Податок на прибуток” [27]. Цей стандарт визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати, доходи, активи і зобов’язання з податку на прибуток та їх розкриття у фінансовій звітності. Його мають застосовувати підприємства, організації та інші юридичні особи незалежно від форм власності, які згідно з чинним законодавством є платниками податку на прибуток. В стандарті дано визначення термінів, що використовуються у положеннях бухгалтерського обліку.
Прийняття спеціального стандарту з податку на прибуток [27] зумовлено тим, що цей податок значно впливає на кінцевий результат фінансово-господарської діяльності підприємства, тому його достовірне відображення в бухгалтерському обліку дає можливість зацікавленим особам приймати оптимальні управлінські рішення. Однак необхідність розробки окремих правил обліку податку на прибуток найімовірніше пов’язана з тим, що прибуток, який зазначається у фінансовій звітності, та прибуток, що підлягає оподаткуванню, здебільшого будуть різними.
Введення Положень (стандартів) бухгалтерського обліку остаточно внесло ясність у відображення в бухгалтерському обліку податкових зобов’язань, або відбулося створення нового податково-бухгалтерського обліку, як його назвали деякі автори.
Як відомо, основним протиріччям між показниками бухгалтерського обліку і податкової звітності є різниця, і в деяких випадках досить значна, між величиною прибутку, що відображається у фінансовій звітності, і величиною прибутку, що оподатковується. На цю різницю впливають різні фактори, які умовно можна поділити на дві групи. Першу групу становлять постійні фактори, вони пов’язані з тим, як у податковому законодавстві визначається об’єкт оподаткування, тобто прибуток. Так, наприклад, в Україні податковим законодавством витрати на утримання об’єктів соціальної сфери, утримання легкових автомобілів, витрати на благодійні цілі, сплата штрафів не враховуються у витратах при визначенні оподаткованого прибутку. І відповідно буде різниця між обліковим прибутком і прибутком оподатковуваним, як і різна величина податку на прибуток.
До другої групи належать фактори тимчасового характеру, вони виникають внаслідок різниці в часі відображення сум доходів або витрат на рахунках бухгалтерського обліку і при оподаткуванні. Тимчасовими вони вважаються тому, що згодом сторнуються.
Усе це створює значні труднощі при веденні обліку і податкової звітності. Факти розбіжностей і неточностей мають місце з цілого ряду операцій. Це стосується операцій при визначенні первісної вартості запасів, приросту товарно-матеріальних цінностей, відображенні операцій оренди, нарахуванні амортизації, відображенні операцій з нематеріальними активами. Все це дуже ускладнює облік. Зроблені нами підрахунки свідчать, що такі великі затрати на бухгалтерські операції не мають достатнього обгрунтування, бо не приводять до значного збільшення податку на прибуток, а величина приросту податку на прибуток не перекриває затрат на облік.
Реформування бухгалтерського обліку стало об’єктивно необхідним, воднораз ще очевиднішими стають розбіжності між бухгалтерською і податковою звітностями [150].
Отже, при прийнятті законодавства з оподаткування прибутку слід було брати за основу чинну систему бухгалтерського обліку.
Вельми важливим є питання про виявлення і класифікацію постійних і тимчасових різниць. Це питання досить складне, і підтверджується тим, що в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 17 “Податок на прибуток” немає чіткого визначення даних різниць. Так, для визначення різниць при нарахуванні амортизації необоротних активів за тимчасову різницю прийнято різницю між оцінками балансової вартості активів у бухгалтерському обліку і податковій звітності. Насправді у витратах звітного періоду та при обчисленні податкового прибутку враховується не сама балансова вартість активів, а амортизація їх вартості. Тому тимчасові різниці повинні визначатися як різниця сум амортизації необоротних активів, нарахованих у бухгалтерському обліку з метою оподаткування.
Усе це потребує взаємодії податкового законодавства з чинною системою бухгалтерського обліку, що спростить розрахунки з бюджетом і забезпечить їх більшу прозорість.

Список літератури

скачати список літератури

Добавить комментарий